ДОМА́ХА, ХИ,
Дома́ха, хи, ж.
1) Жилище, домъ, мѣстопребываніе (у рыбаковъ). Браун. 43.
2) Первый уловъ, ближайшій къ стоянкѣ рыбаковъ. Левиц. І.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 418.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ДОМА́ЦАТИСЯ →← ДОМА́РЬ, РЯ́,